Збудовано в Тернополі

8 березня Тернопільській аптеці №78 виповнюється 60 років: історія від заснування до сьогодення

07.03.2019 9:15
8 березня Тернопільській аптеці №78 виповнюється 60 років: історія від заснування до сьогодення

Свій день народження заклад святкує 8 березня. Саме в цей день у далекому 1959 році аптека 4-ї категорії відчинила свої двері для відвідувачів. Аптека була заснована за рішенням місцевих органів влади, згідно з наказом обласного аптечного управління. У першому штаті аптеки було 20 працівників.

Приміщення аптеки №78 у рік відкриття

Від четвертої до першої категорії

Аптека розмістилась у пристосованому приміщенні на першому поверсі п’ятиповерхового житлового будинку, де працює і донині. Зростала майстерність, підвищувався кваліфікаційний рівень працівників аптеки, і вже у 1960 році за досягнуті успіхи у виконанні основних показників господарської діяльності аптеку переведено в 3-тю категорію. За високі досягнення культури обслуговування при забезпеченні населення та лікувально-профілактичних закладів лікарськими засобами, виробами медичного призначення, санітарії та гігієни через рік аптеку  переведено вже в 2-гу категорію. Пройшло довгих десять років злагоджених дій усього колективу, аби здобути ще одне досягнення – в 1971 році аптеці надано статус 1-ї категорії.

Відкривав аптеку і був її першим завідувачем уродженець Хмельниччини, випускник фармацевтичного факультету ЛДМІ Микола Захарович Перець. В аптеці працювало два відділи: рецептурний і ручний. Наступними завідувачами аптеки: були Анатолій Олексійович Арзяєв, Василь Максимович Михайлюк, Прокіп Васильович Братунь, Василь Йосипович Гончар. З 2015 року і до сьогодні аптекою керує Ольга Василівна Жеруха.

Минули роки, змінювались покоління, погляди, переконання. Міцніли знання, накопичувався досвід, оновлювалась та осучаснювалась матеріальна база, але  незмінним залишився рівень обслуговування та повага до відвідувачів.

 

Завідуючі аптеки №78: Микола Захарович Перець, Анатолій Олексійович Арзяєв, Василь Максимович Михайлюк, Василь Йосипович Гончар
З 2015 року і до сьогодні аптекою керує Ольга Василівна Жеруха

 

«Фармація – мій кумир, аптека – це священний храм для мене»

Однією з перших працівників аптеки була Марія Павлівна Паньків. Роботі в аптеці провізор вищої категорії віддала понад 40 років.

– В аптеці спершу я працювала на посаді асистента, потім – дефектарем, а згодом завідувачем рецептурно-виробничого відділу. Це була одна з найбільших аптек області, колектив якої налічував 50 працівників. В аптеці було три відділи: рецептурно-виробничий, готових форм та ручного продажу. Наша робота наближалася до заводської – сотні виготовлених (екстемпоральних) лікарських форм: мікстур, розчинів, порошків, мазей, свічок, а особливо багатокомпонентних очних крапель. Хочу зауважити, що при виготовленні очних крапель потрібно було забезпечити їхню стерильність: стерилізацію посуду, виготовлення у боксах. А виготовлені і розфасовані стерилізувалися у спеціальних стерилізаторах для шприців і медичного інструментарію. Величезну увагу ми приділяли асистентській кімнаті, куди не мав права заходити жоден сторонній працівник. Своєю самовідданою щоденною працею ми допомагали лікарям повернути здоров’я, а інколи й життя хворій людині. Минуло 16 років, відколи я на заслуженому відпочинку і, оглядаючись назад, ще жодного разу не пошкодувала про обрану професію. Фармація – мій кумир, аптека – це священний храм для мене, – щиро розповідає Марія Паньків.

«Коли ваш колектив – «зіркова команда»,  – ви не переможні! Коли ваш колектив – «команда зірок», – вам кінець!»

– Головним надбанням нашої аптеки є її колектив. Коли ваш колектив – «зіркова команда», – ви не переможні! Коли ваш колектив – «команда зірок », – вам кінець! Безмежна дяка усім ветеранам, хто ставив на ноги аптеку №78, адже кожен із них – це потужна велич і глиба знань, окрема сторінка в історії фармацевтичної галузі Тернопілля. Ми й донині вчимося на їхньому досвіді, їхні заслуги неоціненні, – мовить керівник аптеки Ольга Жеруха.

Колектив аптеки №78 (2000 рік)

Аптека стала рідним домом для багатьох працівників. У декотрих ветеранів аптечної галузі, які пропрацювали тут 40-50 років, аптека №78 – єдиний запис у трудовій книжці. Марія Басок прийшла в аптеку після 10 класу і з того часу жодного разу не змінювала місця роботи, пропрацювала вірою і правдою 48 років і заслужено пішла на пенсію. Пам’ятає чимало подій і з усмішкою розповідає про найкращі роки свого трудового життя.

«Аптека №78 – еталон для всіх аптек»

– Я прийшла в цю аптеку в 1987 році і працюю по сьогоднішній день. Як і колись, тисячі тернополян приходять сюди з лікарськими рецептами. Наші постійні клієнти добре знають, що, окрім професійного обслуговування, отримають тут дещо більше – дружню пораду, добре слово, і все це триває вже 60 років. Було не завжди легко, але професіоналізм, працездатність і відданість своїй справі наших фармацевтів були завжди на вищому рівні. Аптека №78 – еталон для всіх аптек. Завжди з любов’ю і повагою згадуємо тих, кого вже з нами немає. Великої подяки заслуговують керівники нашої аптеки, зокрема Прокіп Васильович Братунь, який очолив нашу установу у важкий період перебудови 1996 року. Це, без сумніву, людина з великої літери. Я щаслива, що обрала цю професію. Фармація для мене – це любов на все життя, – щиро розповідає фармацевт Галина Яківна Крутиголова.

«Для нас було завжди за честь виготовляти ліки»

– Виробництво ліків в аптеці – це важкий і відповідальний технологічний процес. Ми готували лікарські форми за рецептами лікарів та внутріаптечні заготовки. У нашій професії немає права на помилку. Адже одна неправильно прочитана буква у рецепті могла означати вже зовсім інший лікарський препарат. Для нас було завжди за честь виготовляти ліки. В аптеці був дуже гарний колектив із доброзичливою атмосферою. Я любила свою роботу фанатично, відпрацювавши 30 років  фармацевтом, – зазначає Люся Володимирівна Собків.

– Пам’ятаю, як ми самі збирали мішками трави: квіти липи, споришу, подорожника, кропиви, череди та інші. Їздили у ліси за необхідним зіллям, а потім у спеціальних приміщеннях його сушили, фасували і готували для продажу, – пригадує працівниця аптеки Марія Мар’янівна Кобелюх, яка працює вже 42 роки.

«Святкування поважного ювілею відбудеться 7 березня у драмтеатрі»

– Це надзвичайне свято для всього колективу аптеки №78 та ветеранів, які пропрацювали тут більшу половину свого життя. Святкування поважного ювілею відбудеться 7 березня в Тернопільському драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка. Ми розуміємо, що це не просто дата – це 60 років формування цінностей, завойовування довіри тернополян, вдосконалення та розвитку. Аптека успішно функціонує і втрималась на плаву попри всі економічні кризи. У той час, коли відбувалося активне закриття комунальних аптек, наш заклад зумів довести свою значимість і необхідність. Ми поєднали досвід і сучасний підхід до ведення фармацевтичної справи. У нас можна замовити та придбати вакцини, екстемпоральні лікарські засоби, п’явки, ортопедичне взуття, забезпечуємо інсуліном хворих на цукровий діабет, працюємо із програмою «Доступні ліки», з безоплатними та пільговими рецептами учасників АТО, інвалідів та хронічних хворих, онкохворих людей, які не можуть обійтися без сильнодіючих препаратів (дозвіл на відпуск мають лише кілька аптек у місті, – авт.), дітей-інвалідів, – каже Ольга Жеруха.

Дружній колектив аптеки (2019 рік)

Історія розвитку аптечних закладів Тернополя

Фото Аптека на вул. Руській

Згадки про стародавні тернопільські аптеки знаходимо у пресі 30-х років ХІХ ст. Цікавою тодішньою традицією було утримання при цих закладах спеціальних аптекарських городів, де вирощували лікарські трави для виготовлення ліків. Такий город тодішньої аптеки Фукса розташовувався, наприклад, майже навпроти нинішнього будинку, де розміщена Тернопільська обласна рада й адміністрація. До Другої світової війни в Тернополі існували аптеки: на Старому Ринку – аптека Фрейденталя, на Руській, куті вулиць Скарги та Качали (сучасні Опільського і Качали), Третього Травня (сучасна Сагайдачного). Працювали давні аптеки і при магістраті, на розі Руської і Міцкевича (тепер бульвар Т. Шевченка). На вулиці Перля (в районі сучасного головного корпусу медичного університету) функціонувала окружна аптека, яка відпускала ліки за зниженою ціною для учнівської молоді. В аптеці Юліуша Францоза на початку ХХ ст. можна було не тільки придбати ліки, а й зробити необхідні аналізи: при аптеці діяла хімічна лабораторія.

Описуючи давній міжвоєнний Тернопіль, фармацевт Богдан Остап‘юк згадує про єдину українську аптеку Білинського на вул. Міцкевича. На вул. Руській була аптека «Під золотою короною» Мар’яна Крижановського. Аптека Фрейденталя найстаріша в м. Тернополі (XVIII ст.). Її будівля збереглася до наших днів (вул. Старий Ринок), і тепер у ній розташований обласний фізкультурний диспансер. Власник аптеки славився як людина ерудована, у нього можна було придбати спеціальне дитяче мило і дуже смачні лікувальні льодяники із хвойним смаком у формі зеленої шишки з білосніжною присипкою. Льодяники дуже подобались дітям і допомагали від кашлю. У повоєнні роки тернополяни називали цей заклад «аптекою Бекесевича», бо завідував нею шанований тоді у місті магістр Петро Бекесевич, а називалася аптека «Під білим орлом».

 

Аптека на вул.Руській Зверніть увагу на вивіску “Аптика”, так тоді називали аптеку
Аптека “Під золотою короною” Мар’яна Крижановського м.Тернопіль, вул.Руська (1907)

 

Цікавий той факт, що содову воду (відому ще як зельтерівська) в м. Тернополі у 60-х роках ХІХ ст. можна було придбати лише в аптеці. І тільки у 1870 р. міська рада прийняла рішення про будівництво кіоску для її продажу в скверику на вул. Міцкевича (тепер бульвар Т. Шевченка), а потім і на Ринку.  Крім аптек, у місті були ще й так звані аптекарські магазини-дрогерії, де продавали найнеобхідніші готові ліки, парфуми на вагу і навіть солістат (виннокам‘яна кислота) для заправки борщу.

Аптечна справа Тернопільщини до 1939 року залежала тільки від приватних аптечних підприємств. Приватна аптека на той час мала всі атрибути капіталістичного підприємства: гарний рекламний фасад, добре обладнані торгові зали, наймані працівники. Ліки коштували досить дорого і по суті не були доступні широким верствам населення, високою була і «такса лаборум» (вартість за виготовлення ліків).  Також на той момент у Тернопільському воєводстві не було магазину хірургії та оптики, тому, щоби купити пінцет чи окуляри, потрібно було їхати у м. Львів.

Софія Гусак


Джерело: Тижневик "Номер один".

Рекомендовані статті